Чи ж вічно ми будемо бидлом,
Рабами в оселі своїй?
Я вірю - нарешті набридне
Нам скніти вигоями в ній.

Я вірю - нарешті зречемось
Чужинцям служить - хай їм грець!
Й на ноги з колін підведемось,
Бо вже увірветься терпець!

Бажання свободи засяє
У руського люду в очах
І Сварги вогонь запалає
У щирих арійських серцях.

Згадаєм, чиї ми онуки,
Й стомившись з покори і втеч
Візьмемо в натружені руки
Арея Великого меч!

Відтворимось з Нави у Яві
Й під прапором рідних богів
Підемо на битви криваві
Трощити своїх ворогів!

Здіймемо знамено Свароже
І шлях нам осяє Дажбог
Й устелемо стервом ворожим
Стежки визначних перемог!

І все, що створила нам Лада,
Повернем у власність свою
Й назавжди здобудемо владу
В святім українськім краю!

Й тоді відновимо кордони,
Що їх Святослав встановив,
І скинем з небесного трону
Огидних чужинських богів!

Воскресне прабатьківська віра -
Здригнуться Яхве та Аллах
Й пройдеться Перуна сокира
По їхніх брахманів шиях.

А Дана очистить всі ріки,
Унісши ворожую кров -
Очистить від гнилі навіки,
І в них потече вже любов!

Відродиться велич і слава
По тисячолітній імлі
Й постане могутня держава
На рідній арійській землі!