| gregg1 | Дата: Четвер, 22.09.2011, 19:19 | Повідомлення # 1 |
|
Рядовий
Група: Користувач
Повідомлень: 8
Статус: невідомо де
| Церква
Смиренний дух, смиренне тіло,
Смиренні думи в головах -
Шепочуть "Господи, помилуй!"
Смиренні люди у церквах.
І опустившись на коліна
Перед іконою Мерця,
Ми молимось за тіло тлінне
В ім'я і Сина, і Отця.
І не про те ми молим Бога,
Аби зберіг землі красу -
Вимолюєм легку дорогу,
Дешевий хліб і ковбасу...
Десь бійня сталася кривава,
Але - то в іншій стороні,
І кажемо: "Ісусу слава!",
Бо ми не маєм там рідні...
Бо ми хохли - не українці,
Батрачим на чужих панів.
Тож хай знущаються чужинці:
Господь терпів і нам велів...
Весь руський люд неначе вимер:
Замкнув і душі, і вуста,
Бо князь кривавий Володимир
В провідники нам дав Христа.
І впала Руськая держава,
Що в ворогів вселяла жах.
І вже ні величі, ні слави -
Перетворилось все на прах.
То може варто схаменутись,
Замислитись: куди іти?
Та віри рабської позбутись,
І скинути з себе хрести!
Так, рідну віру ще не пізно
Нам відродить в своїх серцях,
Й пробачать нас кумири грізні
І навернуть на Правий шлях...
Я визираю у віконце:
З-за хмар всміхається Дажбог,
І я іду назустріч Сонцю,
Бо він єдиний справжній Бог!
|
| |
| |
Головна 
