gregg1 | Дата: Четвер, 22.09.2011, 19:19 | Повідомлення # 1 |
Рядовий
Група: Користувач
Повідомлень: 8
Статус: невідомо де
| Церква
Смиренний дух, смиренне тіло, Смиренні думи в головах - Шепочуть "Господи, помилуй!" Смиренні люди у церквах.
І опустившись на коліна Перед іконою Мерця, Ми молимось за тіло тлінне В ім'я і Сина, і Отця.
І не про те ми молим Бога, Аби зберіг землі красу - Вимолюєм легку дорогу, Дешевий хліб і ковбасу...
Десь бійня сталася кривава, Але - то в іншій стороні, І кажемо: "Ісусу слава!", Бо ми не маєм там рідні...
Бо ми хохли - не українці, Батрачим на чужих панів. Тож хай знущаються чужинці: Господь терпів і нам велів...
Весь руський люд неначе вимер: Замкнув і душі, і вуста, Бо князь кривавий Володимир В провідники нам дав Христа.
І впала Руськая держава, Що в ворогів вселяла жах. І вже ні величі, ні слави - Перетворилось все на прах.
То може варто схаменутись, Замислитись: куди іти? Та віри рабської позбутись, І скинути з себе хрести!
Так, рідну віру ще не пізно Нам відродить в своїх серцях, Й пробачать нас кумири грізні І навернуть на Правий шлях...
Я визираю у віконце: З-за хмар всміхається Дажбог, І я іду назустріч Сонцю, Бо він єдиний справжній Бог!
|
|
| |